Київ: Дух і Літера, 2012. — 176 c. — ISBN: 978-966-378-265-2
Ця збірка літературно-критичних, теоретико-літературних та філософських текстів Бруно Шульца відкриває нову грань творчості мистця й дозволяє поглянути на нього як на талановитого літературного критика, уважного до сучасного йому літературного дискурсу. Бруно Шульц постає як філософ й теоретик літератури, який створив оригінальну концепцію літературної творчості, запропонував власний інструментарій аналітичного прочитання і рецепції художнього тексту.
Книга адресована літературознавцям та філософам, а також широкому колу гуманітаріїв й усім, хто цікавиться культурою міжвоєнної доби.
_________________________
Поезія — це короткі поєднання сенсу між словами, несподіване відроджування первинних мітів.
Бруно Шульц, «Мітологізація дійсності»
* * *
Є змісти, ніби призначені нам, приготовані, що чекають на нас на самому вступі у життя. Так я у віці восьми років сприймав баладу Ґьоте з усією її метафізикою. Попри напівзрозумілу німецьку, я вловив, відчув сенс і, зворушений до глибини, плакав, коли мені мама її читала.
Такі образи становлять програму, визначають залізний капітал духу, даного нам дуже рано, у формі передчуттів і напівсвідомого досвіду. Гадаю, вся решта життя витрачається нами на те, щоби зінтерпретувати ці з'яви, переглянути їх у всьому змісті, який здобуваємо, провести крізь усі розпинання нашого інтелекту, на які нас вистачає. Ці ранні образи визначають мистцям межі їх творчості. Їхня творчість є дедукцією готових передумов. Потім вони вже не відкривають нічого нового, а тільки вчаться щоразу краще розуміти ще на вступі довірений їм секрет; їхня творчість є постійною екзегезою, коментарем до того єдиного вірша, що їм був заданий. Зрештою, мистецтво не розгадує цього секрету до кінця.
Бруно Шульц до Ст.◦І.◦Віткевича
* * *
Кафка напрочуд чітко бачить реалістичну поверхню дійсності, майже напам'ять знає її жестикуляції, всю зовнішню техніку подій та ситуацій з їхніми поєднаннями й переплетеннями, але все це для нього тільки нетривка шкіра без коріння, яку він знімає, наче делікатну паволоку, накладаючи на свій трансцендентний світ, трансплантуючи у свою реальність. Його ставлення до дійсності наскрізь іронічне, зрадливе, сповнене злої волі — ставлення престидижитатора до свого апарату.
Бруно Шульц, «Передмова до польського перекладу „Процесу Франца Кафки»
Шульц-критик (Малґожата Кітовська-Лисяк).
Exposé про «Цинамонові крамниці» Бруно Шульца.
[«В основі цієї нової збірки прози Шульца…»].
У майстернях польських письменників і вчених.
Мітологізація дійсності.
До Вітольда Ґомбровича.
Бруно Шульц до Ст. І. Віткевича.
Післямова до польського перекладу «Процесу» Франца Кафки.
«Акації квітнуть».
Нова книга Кунцевичевої.
Анексія підсвідомості (Зауваги про «Чужоземку» Кунцевичевої).
Біля спільної мети (Марія Кунцевичева і Карін Міхаеліс).
Мандрівки скептика.
Дзвони в Базелі.
Новий поет.
Патріархальна Америка.
«Носильники кайзера».
Роман про приязнь.
Мати і син.
«Чорні ангели» Моріака.
Три перекладені романи.
Роман Йо ван Аммерс-Кюллер.
«Отава» Жіоно.
Мученицьке життя малої Деніс.
«Тригрошовий роман».
Роман про сільського пароха.
«Супутники снів».
У пустелях Канади.
Емігрантська епопея.
Перекладна проза.
Книга про кохання.
«Фердидурке».
Зоф’я Налковська на тлі свого нового роману.
Народжуються легенди.
«Воля трагічна».
«Під Бельведером».
Еґґа ван Гаардт.
Голоси преси.
Цивілізації первинні та цив.[ілізації] похідні.
Слово від перекладача (Віра Меньок).
Іменний покажчик.