Маккалоу Колін. Ті, що співають у терні

Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. — 688 с.Є легенда про пташку, що співає лише раз у житті, співає милозвучніше за будь-яку істоту на всій землі. Щойно покинувши гніздо, ця пташина шукає тернину і не заспокоїться, аж поки не знайде. А потім, співаючи серед нещадно гострих гілок, врешті-решт наштрикується на найдовшу та найгострішу колючку. Помираючи, вона долає біль і своїм співом перевершує жайворонка та солов’я. Лиш одна бездоганно-прекрасна пісня, ціна якої — життя. Але її заціпеніло слухає увесь світ, а Бог на небесах — усміхається. Бо найкраще досягається ціною великого болю… Принаймні так легенда каже.
Ще підлітком Меґі палко покохала священика. Отець Ральф обожнює чарівну й безпосередню дівчинку, співчуває її самотності, допомагає, але... одного разу він розуміє, що не може жити без неї.
Він усвідомлює, що заради неї ладен порушити обітницю, яку вважає святою. Але вся його боротьба марна — кохання неможна зупинити...
Меґі отримає те, про що мріяла з дитинства, але чи буде вона щасливою?